Вы используете устаревший браузер. Этот и другие сайты могут отображаться в нем неправильно. Необходимо обновить браузер или попробовать использовать другой.
«Не надо бояться прошлого, Финик. О нём надо помнить, но глубоко не ныряй. А если погрузишься вглубь, успей вовремя вынырнуть. Иначе задохнешься. Перед сном думай о завтра. В нем новое утро, новая жизнь.»
Я заб'ю...
Гвіздок у стіну.
Повішаю картину, в яку сублімую увесь негатив,
що тільки мій мозок у себе вмістив.
Я, не паритимусь в духоті оцих думок, які усе повторюють,
що я не ок.
Яких не влаштовує нічия.
Тендітне тіло, припершись до стіни, просто сиділо.
Сиділо, тонучи в меланхолії
Погляд її бурштинових зіниць
Був самотнішим грішника в пекельному казані
Руки довільно лягали на коліна
Замикаючи образ виснаженості, хіба волосся...
Волосся було чорним оксамитом, гладке та тьмяніше ночі
Жодних ридань чи експресії, жодних пошуків драми
Лише довершеність, осягнення істинного відчаю